Історія справи

Постанова ВАСУ від 08.04.2025 року у справі №400/6692/23
Постанова КАС ВП від 08.04.2025 року у справі №400/6692/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 400/6692/23

адміністративне провадження № К/990/7699/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Змієвська А.С.,

за участю представника відповідача Слюсаренко О.В.,

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ-САЙЛОС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського адміністративного суду від 09.10.2023 (суддя - Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 (суддя-доповідач - Шляхтицький О.І., судді: Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.) у справі №400/6692/23.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ-САЙЛОС» (далі - ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-САЙЛОС») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області) від 10.01.2022 № 14414290702, № 14614290715, № 14514290715, № 14214290702, № 14314290702, № 14414290702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки позивачем були надані всі документи, що підтверджують господарські операції з контрагентами, проте контролюючий орган не взяв їх до уваги.

Рішенням Миколаївського адміністративного суду від 09.10.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024, позов задоволено.

ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського адміністративного суду від 09.10.2023, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Миколаївській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 та постанові від 23.03.2023 по справі №640/24141/21, щодо застосування частини другої статті 44, частини першої статті 47, статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

У доводах касаційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області зазначає, що позивач у позовній заяві не посилався на неправомірність проведення документальної планової перевірки. Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою цього позову є обставини, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій товариства з його контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, що повністю підтверджується поданими ним первинними документами. Натомість, посилання на те, що контролюючим органом під час проведення перевірки були порушені норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позовна заява не містила. Суди не надали належної правової оцінки порушенням, виявленим контролюючим органом під час проведення перевірки, спір було розглянуто без дослідження в повному обсязі обставин справи.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

В судове засідання, призначене на 08.04.2025 на 11 год 00 хв. позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Миколаївській області у період з 28.10.2021 по 24.11.2021 на підставі наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 28.09.2021 № 1838-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Прометей Сайлос» за період діяльності з 01.01.2017 по 30.06.2021, з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2017 по 30.06.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.12.2015 по 30.06.2021, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2021 № 9171/14-29-02/40155738, в якому відображено висновки про порушення позивачем норм Податкового Кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 10.01.2022 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№14114290702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1800790грн. основного зобов`язання та 450197,50грн. штрафні санкції,

№ 14214290702, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2021 в сумі 70281грн.,

№ 14314290702, з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 8413722грн. основного зобов`язання та 357365,50грн. штрафних(фінансових) санкцій.

№ 14414290702, згідно з яким застосовані штрафні санкції на суму 6800грн. за період фінансово-господарської діяльності грудень 2018 - грудень 2019 на порушення п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не виписано та не зареєстровано податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін.

№ 14514290715, яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1020грн.

№ 14614290715, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму 61681,25 грн. штрафні санкції та 1021грн. пені.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що у податкового органу були відсутні підстави на проведення документальної позапланової перевірки позивача під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, на проведення податкових перевірок, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними і підлягають скасуванню.

Проте, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У відповідності до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З викладеного слідує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що не вважаються зміною підстав позову уточнення, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою цього позову є обставини, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій товариства з його контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, що повністю підтверджується поданими ним первинними документами.

Натомість, порушення контролюючим органом норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (проведення перевірки під час установленого на період дії карантину мораторію) не були підставою позову в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи позивач не скористався правом змінити підстави позову.

Отже, обставини щодо виявлених порушень під час проведення перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 250 341 344 349 353 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №400/6692/23 - скасувати.

Справу №400/6692/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова